Батькам!!!Попередження шкільної дезадаптації!

Шкільна дезадаптація першокласника є найбільш гострою та актуальною сьогодні, так як у першому класі НУШ переважно навчаються діти, що мають шість років та перебувають у кризовому періоді. Кризовий період пов'язаний із зміною цінностей дитини, її світогляду, провідної діяльності та звичних моделей поведінки. Саме через це першокласнику важко адаптуватися до нового середовища та вимог, що перед ним ставлять. Ознаками того, що дитина дезадаптована, можна вважати її небажання відвідувати уроки та виконувати завдання, відстороненість від спілкування з однокласниками, негативне ставлення до шкільного середовища.

У наукових джерелах визначають три основні ознаки поняття «дезадаптованих дітей»: необхідність в індивідуальному підході при організації педагогічної допомоги; присутні певні відхилення від прийнятних форм поведінки у суспільстві; педагогічна корекція є складною, так як такі діти закриті до педагогічного впливу. Молодший школяр, у якого низький рівень адаптації до навчального процесу, характеризується інфантильністю, низьким рівнем мотивації до навчання, мають труднощі з соціально-психологічною адаптацією, часто порушують дисципліну на уроках.  Також дезадаптованим учням початкової школи важко дається засвоєння шкільної програми, потрібен постійний контроль з боку дорослих, у них часто проявляються соматичні хвороби, переважають негативні емоції, що стосуються школи та їм важко знайти спільну мову з однокласниками.

Також виділяють дві групи причин дезадаптації: біологічні та соціально-психологічні. До біологічних причин цього явища можна віднести: часті захворювання; нейродинамічні розлади, які пов’язані з психомоторною загальмованістю; дислексія, дисграфія; легкі когнітивні розлади. Особливості стосунків з однолітками; недостатній виховний вплив сім’ї на підготовку дитини молодшого шкільного віку до школи; неадекватність поведінки та самооцінки; низька мотивація; особисті якості дитини; невідповідний підхід до дитини учителя є причинами соціально-психологічної дезадаптації . Останні є найбільш визначальними успішної адаптації до шкільного середовища та навчання.

Виділяють три стадії навчальної дезадатації:

1. навчальна декомпенсація. Це стан дитини, коли виникають проблеми з вивченням одного чи декількох шкільних предметів, але при цьому зберігається інтерес до шкільного середовища;
2. шкільна дезадаптація – це стан, коли на фоні труднощів навчанням, з’являються конфліктні ситуації, порушується поведінка, відсутність на заняттях, тощо;
3. соціальна дезадаптація, характеризується повною втратою інтересу до школи, до навчання, до шкільного колективу та перехід до асоціальних форм поведінки.

В період молодшого шкільного віку, від 6-7до 11 років, коли відбувається анатомо-фізіологічне дозрівання організму та врівноважуються процеси збудження і гальмування, завданням початкової школи виступає різносторонній розвиток особистості дитини, формування в неї загальнокультурних та морально-етичних цінностей, необхідних життєвих та соціальних навичок. Саме вони будуть забезпечувати успішну адаптацію учня до навчання в середній школі і взагалі, життя у демократичному світі .

Отже, явище шкільної дезадаптації молодших школярів вивчали як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Існує дуже багато визначень даного терміну, але відзначимо, те, що шкільна дезадаптація – це невідповідність соціопсихологічного та психофізіологічного стану дитини, які вимагає ситуація шкільного навчання.   Симптомами даного явища є: труднощі засвоєння шкільної програми, наявність девіантних форм поведінки, низька мотивація, плаксивість, тривожність, низький розвиток довільності, конфліктність, психосоматичні захворювання та викривлення в особистісному розвитку.